Повернутися до звичайного режиму

Історія Городянської школи

Постанова №8738 від 1 квітня 1901 року

Як свідчать архівні документи, в кінці 19 сторіччя був закладений фундамент під школу італійськими робітниками, які працювали в Городі на облозі головної дороги. Саме одноповерхова будівля школи була зведена громадою села. І ось 1 квітня 1901 року Крайова шкільна рада Галичини Постановою №8738 дозволила відкрити в Городі однорічну школу.

На той час школа була єдиним осередком просвіти в селі. З учителів, часів австро-угорського та польського панування в Галичині, добру згадку про себе залишила Євгенія Казієвич – перша вчителька, улюблена і шанована мешканцями села. Вона виявляла глибоку національну свідомість та гідність, за що їй населення Города довіряло та поважало. Ґазди з Города виконали останню волю і поховали її після смерті на цвинтарі

Вона була і за вчительку, і за директора. 1,2,3 класи навчались після обіду, а 4,5,6,7 класи – зранку.

Разом зі старшою вчителькою Кіслічкою працювала молода

вчителька Коцовська Гафія і деякий час працював вчитель В школі тоді був тільки один поверх, а зверху був «дзвін», що Кензирський. скликав дітей до школи заходили в школу в ґанок, далі була спіжарка (роздягалка), далі одна кімната, де вчилися 2 класи. Парти стояли рядами. Писали на «табличках» (дошках) крейдою. Діти мали зошит і олівець, гумку, а також писали рісаком на спеціальних табличках.

В 1939 році восени прийшла Червона Армія, поляки втекли і прийшли 2 нові вчительки Марія Лещенко і Суржикова Ксенія. Правив Могиляк з Москалівки і приходив на уроки релігії в школу.

Воєнні роки принесли школі значні втрати. Після війни до школи прибув Іван Ількович Славницький, який в 1944 році став директором початкової школи, на долю якого випало підняти з

З допомогою громади села та завдяки неабияким організаторським здібностям Іванові Ільковичу вдалось створити основу, згодом школа почала функціонувати та іменувалась семирічною (1954 р.).

Іван Ількович був насамперед добрий господар, умілий турботливий директор. При школі була створена пришкільна ділянка, де вирощували різні овочі та фрукти і кролеферма. Він жив роботою школи, вболівав за педколектив, село. Щиро піклувався про покращення умов навчання та виховання підростаючого покоління.

Після Славницького директором працювала Мотрона Антонівна Замкова, яка 22 роки віддала розбудові і покращенню умов школи. Під її керівництвом був добудований другий поверх школи, збудовано ще одне невелике приміщення, Всі помисли та дії Мотрони Антонівни були направлені на розвиток і покращення соціально-культурної сфери села.

Працювала Замкова М.А. до 1977 р.

Після цього почалася велика плинність кадрів. Протягом 12 років змінилося 9 директорів. З 1977 по 1982 р.р. школу очолювали Пінчук К.Я., Богатчук Л.В., Горук Г.М., Негрич В.П..

З 1982 по 1983р.р. - Мамчук Я.В.

З 1983 по 1986 р.р. – Фрищин І.М.

З 1987 по 1989 р.р. – Ігнатюк В.І.

З 1989 по 1996 р.р. – Попазов Л.Л.

З 1996 по 2012 р.р. – Цюро М.В.

У 1989 році очолив школу здібний керівник, організатор та хороша людина Попазов Леонід Лук’янович. При ньому робота школи знову пожвавилась: перекрили дах, пічне опалення У 1989 році очолив школу здібний керівник, організатор та хороша людина Попазов Леонід Лук’янович. При ньому робота школи знову пожвавилась: перекрили дах, пічне опалення змінили на центральне, класи й коридори прикрасились інтер’єрним оформленням, заасфальтували подвір’я школи, спортивний та ігрові майданчики, оновлено їхнє обладнання. Разом з дітьми, за фахом він біолог, садив у шкільному подвір’ї туї, квіти, дерева. Відзначався великою добротою та увагою до батьків, учнів та особливо вчителів.

Після виходу на пенсію Л.Л.Попазова в 1996 році, його замінив Цюро Михайло Васильович, який пропрацював до 2012 року. За час його керівництва було замінено всі старі вікна на євровікна, фасад І корпусу школи обшито сайдингом, приміщення учительської, залу їдальні та спортивної кімнати З 2012 року педагогічний колектив очолила Пучко Олександра Василівна. За ці роки відновлено мастерню, облаштовано внутрішні вбиральні, оформлено клумби біля школи, створено розвантажувальну кімнату, встановлено дитячий ігровий майданчик для учнів . Дбайливість Олександри Василівни відчувається у всьому. Вона креативний, мудрий вчитель та керівник

Наша школа - навчальний заклад, у якому учні навчаються, розвивають свої індивідуальні здібності, самовдосконалюються. Важливо, щоб кожен з учнів знайшов себе й повірив у власні сили, бо тільки так він може стати гідною людиною.

100-РІЧЧЯ ШКОЛИ. ШТРИХИ ЗІ СВЯТА

Саме свято було надзвичайно врочистим. Сонячної неділі, 24 травня 2001 року, шкільне подвір’я заповнила велика святочна громада. Розпочалось торжество хореографічною композицією, присвяченою 100-річному ювілею, діти піднесли на вишиваному рушникові коровай директору школи. Після Державного гімну Михайло Васильович Цюро виступив із доповіддю, з якої і використані дані у цій публікації.

Гарно поставились на святі до вчителів-ветеранів. Під мелодію пісні “Учителько моя” учні провели їх на почесні місця, всіх їх Михайло Васильович згадав у своєму слові. На фоні хвилюючої мелодії були згадані прізвища вчителів, які відійшли у вічність. Звучали розповіді про відомих випускників школи. Про них, колишніх і нинішніх учителів школи, напишемо в газеті окремо.

Концерт відзначався гарним сценарієм. Його склала педагогХореографічні композиції були зрежисовані колишньою учителькою школи Галиною Лазарович, особливо гарною вийшла інсценізація пісні «Лелеки на школі» під її мелодію і виконання білі “лелеки” колихали в колисці дитятко, годували його і тішились ним.

Діти не лише співали й, танцювали, але й декламували поезії, розповідали бувальщини, цікаві дитячі анекдоти. Англійською мовою пісню “Дівчина” співав колишній учитель Петро Стефурак. Разом із Романом Балагураком у цій школі працює ще один композитор - Петро Хрущ. Не склалась у нього доля на великій сцені, але він її заслуговує. Це гостро відчувалось під час виконання ним своїх пісень.

Прозвучала на святі по запису пісня "Спитай у совісті, спитай!" у виконанні народного артиста України Михайла Кривня. Музику і слова до неї написав колишній учитель Крім нього та згаданих у цій публікації гостей свята, слово мали також Петро Стефурак і його син Юрій кандидат біологічних наук, учитель Соколівської школи Марія Ключук, заступник директора Річківської школи Марія Мартищук, Соколівський сільський голова Петро Дійчук, депутат районної ради від Города Лук'ян Бойчук, завідувач районного методичного кабінету Лідія Онуфрійчук.

Завершилось свято словом вдячності Михайла Васильовича усім, хто долучився до цього свята коштами, дарунками, спонсорською допомогою. Фактично, вони всі згадані в публікації. Крім них, він подякував голові батьківського комітету школи Василеві Петричуку, техпрацівникам Юлії Равнишин і Петрові Равнишину, Миколі Іванюку та Марії Іванюк, Андрієві Голінею, , а також церковному хорові, дякові Дмитрові Федорчуку, Саму ж історію школи написали під керівництвом Михайла Васильовича, який за фахом історик. Разом з учителями він вивчав архівні документи, до речі, сам вишукав в обласному архіві постанову про заснування школи. А з цієї довідки і почалося вивчення та дослідження історії школи ним, учителями та учнями.

Василь ГЛІБЧУК.

Кiлькiсть переглядiв: 988

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.